З наступного року в ЄС сівозміна стає обов’язковою

З 2024 р. у країнах Євросоюзу сівозміна на полях стане обов’язковою. Ця норма передбачена у новій редакції Спільної аграрної політики Європейського Союзу. Однак італійським фермерам вона не подобається.

Як повідомила італійська щоденна газета Corriere della sera, тамтешні аграрії та агроексперти вважають, що суворий контроль за сівозміною призведе до зменшення посівів та порушить весь ланцюжок постачання італійського сільського господарства.

Кукурудза є характерною культурою для всіх північних регіонів Італії. У долині річки По її виробництво домінує вже десятиліттями. До прикладу, торік у провінції П’ємонт виробили 1,2 млн тонн культури, що становить 26,6% від загального національного виробництва. Ще 1,17 млн тонн або 24,9% виростили аграрії Ломбардії, а 1,04 млн тонн (22,1%) — Венето.

Кукурудза для фермерів з долини По є однією з найпродуктивніших культур. Вони отримують в середньому 10 тонн продукції з гектара, тоді як, наприклад, сої — 3 т/га. Президент італійської організації виробників кукурудзи Cesare Soldi зазначив, що аграрії цього регіону не мають реальної альтернативи кукурудзі, тому відбудеться суттєве скорочення виробництва та падіння ефективності господарювання.

Він наголосив, що кукурудза є основною сировиною для корму тварин, а отже скорочення її виробництва порушить ланцюжок постачання і вплине не лише безпосередньо на виробників кукурудзи, а й на тваринницьку галузь загалом.

Натомість для півдня країни основою рослинництва є тверда пшениця. Зокрема, провінція Апулія торік виростила 802 тис. тонн культури або 21,4% загального національного обсягу. Аграрії острова Сицилія минулого року забезпечили 18,2% загального обсягу пшениці дурум в Італії, виготовивши 682 тис. тонн.

За словами президента Confagricoltura Foggia — профспілки італійських с.-г. підприємств та фермерів — Filippo Schiavone, Апулія, наприклад, не має альтернативи твердій пшениці через дедалі сухіший клімат. Він зазначив, що за погодою тепер жовтень у регіоні схожий на червень, а у таких умовах вирощування будь-якої іншої культури не має сенсу.

NB: З наступного року під свою основну культуру аграрії зможуть виділити лише половину землі. Іншу ж повинні залишити необробленою або використовувати для іншої культури. Таким чином вони отримають лише по половині урожаю своїх традиційних культур.

Італійські експерти наголошують, що вимога обов’язкової сівозміни фактично залишила італійське рільництво з вибором без вибору:

• працювати в умовах скорочення в половину врожаїв, а отже і доходів;
• або ж не виконувати регламент ЄС і таким чином відмовитися від союзних дотацій, які, до прикладу, в Апулії становлять приблизно €200 на гектар і трохи більше для кукурудзи з долини По.

— Європейський Союз приділяє занадто уваги навколишньому середовищу і недостатньо ринку, — сказав Vincenzo Lenucci, директор навчального центру Confagricoltura. Зміна культур є складним процесом. Особливо, коли ферми повинні зберегти контракти з одержувачами, яким мають гарантувати певну кількість пшениці.

Зазначимо, що нові європейські норми щодо сівозміни повинні були набути чинності у 2023 р. Однак торік у липні їх відтермінували на 2024 р. через повномасштабну війну в Україні.

Позначки:пшениця, ЄС, сівозміна, кукурудза, законодавство