Як «Агровіста» перебудовувала логістику під час війни

Джерело:  Порти України
Агровіста фрахт

У лютому 2022 року українські агрокомпанії, орієнтовані на річкову логістику, чекали на старт навігації на Дніпрі. Але незадовго до відкриття шлюзів розпочалася повномасштабна війна росії проти України. Відтоді експортери вже не мали змоги звично відправити зерно на Банку Трутаєва або на рейдове навантаження до морпортів Великої Одеси. Бізнесу довелося розбудовувати нову логістику, шукати інші варіанти транспортування продукції. Вимушена була притримати свої буксири та баржі й компанія «Агровіста», один з найактивніших «річкових гравців» України.

«Перші місяці війни були як один довгий день… Ми не втратили своїх активів, вони перебувають у центральній частині України. І ми вдячні ЗСУ, які зупинили загарбників, не дали російським військам просунутися вглиб країни, вистояли та перейшли у контрнаступ», — каже співвласник «Агровісти» Юрій Скічко. За його словами, завдяки професійній та злагодженій роботі команди та фінансовій підтримці банків, компанія змогла успішно провести весняну посівну. Влітку зібрали один із найвищих урожаїв ранніх зернових, восени — високий урожай соняшнику, кукурудзи та цукрових буряків. Було проведено й осінню посівну кампанію. Але основним викликом стала доставка та реалізація вирощеного врожаю.

Співвласник «Агровісти» Юрій Скічко. Фото надано компанією

Нові логістичні маршрути довелося прокладати вже в перші дні війни. Після блокування морських портів врожай спочатку відправляли на західні кордони залізничним транспортом, після поступово нарощували вантажопотік автотранспортом. Експорт зіштовхнувся з обмеженою пропускною спроможністю транспортних переходів на західному кордоні, де накопичувалися кілометрові черги автомобілів і тисячі вагонів.

Але ще до того, як на кордонах вишикувалися черги, «Агровіста» в березні-квітні встигла розпочати відправку своєї продукції вагонами до Румунії, Молдови (Юрій Скічко дякує фірмі «Віт Агро», яка у перші дні війни погодилася оперативно розмістити соняшник «Агровісти» на своїх елеваторах).

«Ми розуміли, що надалі доставляти вантажі до Румунії, Польщі буде все складніше через черги, що зростали, тому в середині квітня — на початку травня почали перебудовувати логістику через Дунайський коридор з виходом через Сулину до порту Констанца і на зовнішні ринки», — розповідає він. Спочатку це був порт Рені. Компанія встигла відправити вагонами партію агропродукції транзитом через Молдову та завантажити прямим варіантом на початку травня перший пароплав до Єгипту через надійного стивідора, компанію «Акорд».

А далі керівництво Рені (як і інших портів Дунаю) разом з АМПУ, Міністерством інфраструктури, «Укрзалізницею» 24 години на день шукали рішення, як максимально збільшити обробку вантажів дунайських портів. Тут своє плече підставили дунайські суднобудівники. Річ у тому, що в «Агровісти» було налагоджено контакт з ізмаїльськими «Дунайсудоремонтом» та «Дунайсудосервісом», які в 2020-му побудували для «Агровісти» найбільшу в Україні баржу Dnipro-AV-01 вантажопідйомністю 6 тис. тонн. Агрокомпанія планувала продовжити співпрацю та закласти другу таку баржу, але війна змінила плани, і суднобудівники переорієнтувалися на стивідорну діяльність.

«Наші давні бізнес-партнери запропонували співпрацю. Власники та менеджмент «Дунайсудоремонту» та «Дунайсудосервісу» оперативно перебудували свої виробничі потужності та запропонували послуги з перевалювання агропродукції, які були вкрай необхідними. Нам надали можливість поставити ваговий комплекс, лабораторію та перевантажувальні машини, і ми почали використовувати технологію приймання з авто та навантаження на баржі та судна», —продовжує Скічко. За словами якого, саме підтримка з боку власників та керівництва заводу «Дунайсудоремонт» дозволила компанії продовжити експортну програму.

На початку травня «Агровіста» почала проговорювати з «Дунайсудоремонтом» новий проєкт: розвиток залізничної інфраструктури та будівництво складських приміщень. Поки ж приймання та перевантаження зерна здійснювалося на під’їзних коліях підприємств та залізничної станції — з перевантаженням на автомобілі, які везли його до причалу на перевалку.

Вантажівки «Агровісти». Фото надано компанією

За словами Скічка, важливість Ізмаїла та Дунайського коридору в умовах війни розуміли всі: і в Мінінфраструктури, і в АМПУ, і в «Укрзалізниці», і в мерії Ізмаїла… Усі максимально сприяли збільшенню перевалки. Нове керівництво та менеджмент Українського Дунайського пароплавства, призначене напередодні війни, оперативно перебудувало роботу та почало повертати до Ізмаїлу максимальний тоннаж флоту для збільшення обсягів перевезення на Дунаї.

«Всі українські порти та всі підприємства, які мають вихід до Дунаю за допомогою АМПУ, МІУ, УЗ, Укравтодору, УДП максимально перебудовували свою роботу для збільшення обробки вантажів, — говорить Скічко. — Траса Одеса—Рені (через Ізмаїл), яка була відремонтована до війни, прийняла мільйонний вантажопотік і стала буквально «трасою життя» для експорту.

Ізмаїл, Рені, Кілія, Білгород-Дністровський, Арциз, Сарата та вся Бессарабія з портовою, автомобільною, залізничною інфраструктурою, взяли на себе важке навантаження. Це не лише мільйони тонн вантажу, а й десятки тисяч людей, які переїхали сюди жити та працювати з окупованих територій, були у відрядженнях, приїхали будувати та розвивати логістичну інфраструктуру, необхідну для продовження експорту та імпорту продукції з/в Україну».

Скічко також відзначає Білгород-Дністровський порт, який відіграв роль важливого хаба для накопичення та формування як зернових, так і промислових вантажів. «Нове керівництво відроджує колишню славу порту. А його новий етап якісного розвитку буде можливим під час проведення днопоглиблювальних робіт до 9 метрів», — вважає він.

«Агровіста» запросила до співпраці інші агрохолдинги («Каїс Агро», «Верітас» та ін.), разом з якими було легше формувати суднові партії та каравани для подальшого експорту. За словами Скічка, з внутрішнього ринку покупців пішли всі ключові міжнародні гравці. «Агровісті» та торгово-логістичному напряму необхідно було самостійно налагодити поставки вантажів кінцевому покупцю, побудувати перевалку, фрахтувати судна. При цьому вантажопотік через Дунай, що зростав, призводив до формування все більших черг суден на вході в Сулину, навантаження іноді чекали навіть понад місяць, що ускладнювало своєчасне постачання за контрактом.

Успіхи ЗСУ, що визволили острів Зміїний, відкрили додатковий вхід на Дунай через гирло Бистре, що збільшило пропускну спроможність Дунаю. Черга скоротилася, але водночас продовжував збільшуватися вантажопотік у бік Бессарабії на Дунайські порти, тому черги на вхід також залишалися чималими. Ситуацію посилювало й сезонне зниження рівня води в Дунаї — судна йшли не з повним завантаженням.

Потреба у продовольстві, що зростала, та успішно проведені переговори України з ООН та Туреччиною відкрили «зерновий коридор», який дозволив багатьом компаніям знову відправляти вантажі через морські порти Великої Одеси. З серпня під тиском великих перехідних обсягів та нового врожаю «Агровіста» разом з іншими холдингами переспрямувала основний вантажопотік в бік портів Великої Одеси та продовжила експортну програму вже через «зерновий коридор». Зерно перевалювали на одеському терміналі «Порто Сан» та частково у Чорноморську. Спочатку вантажили по 15 тис. тонн, потім стали працювати з суднами тоннажністю 25 тис. тонн і більше.

Міністр інфраструктури Олександр Кубраков, заступник міністра Юрій Васьков та генеральний секретар ООН Антоніо Гутеррєш в Одеському порту під час відкриття «зернового коридору». Фото надано компанією

Витрати на внутрішню та зовнішню логістику суттєво збільшилися. Зокрема, вартість перевезення врожаю залізничним транспортом до Одеси з довоєнних $25 зросла до $80 за тонну. «Агровіста» опинилася у більш виграшному становищі — завдяки власному автомобільному парку та парку зерновозів. Але покрити всі потреби власний транспорт таки не дозволяв: останніми місяцями компанія відвантажує по 40-50 тис. тонн продукції.

«На жаль, війна призвела до скорочення зовнішнього фінансування торгової програми холдингу та відповідно до скорочення програми закупівлі торговою компанією «Гермес Трейдинг» на наших п’яти елеваторах, у тому числі на річковому терміналі у Світловодську. Проте затребувані цього року потужності зі зберігання та сушіння дозволяють елеваторам робити відносно непогану заготівлю продукції», — запевняє Юрій Скічко.

З урахуванням змін витрат у логістиці та умов постачання та вартості інпутів «Агровіста» переглянула структуру посівної, зокрема більше площі відвели під ріпак. У тому числі й через негоду, довелося оптимізувати площу під озимими зерновими. «Як і для всіх в Україні, війна для «Агровісти» стала викликом. Але вона згуртувала нас, зробила сильнішими, відкрила друге дихання. І сьогодні ми, як і всі в агробізнесі, щодня робимо свою роботу, розуміючи, що виконуємо свій внесок у стабільність економіки країни, а отже і в обороноздатність», — підсумував Юрій Скічко.

Позначки:

У Вас виникли додаткові запитання?
Будемо раді допомогти!