“Вже третій рік немає сенсу сіятись ближче 20 кілометрів від північного кордону”, — Дмитро Купавцев з Росток-Холдинг

Джерело:  Delo.ua
Дмитро Купавцев

В українському медіапросторі активно представлені історії успіху великих агрокомпаній, котрі в умовах війни продовжують засівати поля, переналаштували експорт зерна та втримали команду спеціалістів. Реальність середнього агробізнесу в Україні дещо інакша, особливо на прифронтових територіях. Окрім російських обстрілів і ризиків нового вторгнення це дорога логістика, економія на всьому, скорочення персоналу вполовину і відсутність чіткого бачення майбутнього. Про ситуацію на півночі України Delo.ua поговорило з гендиректором агрокомпанії “Росток-Холдинг” Дмитром Купавцевим.

“Росток-Холдинг” – агрокомпанія в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, де обробляє 15,7 тис. га. Має елеватор місткістю 40 тис. тонн і молочну ферму на більш ніж 500 корів. Поля компанії подекуди розташовані впритул до кордону з країною-агресором рф, відстань складає від 1 метру до 40 км.

Яка ситуація на північному кордоні

Зараз діють обмеження на господарську діяльність у п’ятикілометровій  смузі біля кордону з рф, але деякі аграрії вирощують врожай неподалік від цієї зони. Наскільки адекватне це обмеження з погляду с/г економіки та безпеки людей?

— Обласні військові адміністрації затвердили смугу в 5 км від кордону, котра взагалі не обробляється. Все інше — на розсуд землекористувача. Як показала практика, ближче 20 км до кордону взагалі не можна нічого робити через постійні обстріли росіян зі ствольної та реактивної артилерії. Тобто ви можете посіяти врожай, але не факт, що його зберете. Проблема не тільки в обстрілах, у полях лежить безліч нерозірваних снарядів, які ніхто не збирає та не розміновує.

Рішення щодо розширення чи скорочення прикордонної смуги повинно базуватися на ретельному аналізі військової ситуації та консультаціях з військовими експертами. Вважаю, що було б доцільно залишити цю смугу у 20 км незайнятою для обробки, оскільки безпека працівників та збереження обладнання має бути пріоритетом. Ймовірні збитки від пошкодження врожаю та техніки значно перевищують можливий прибуток від обробки цієї землі.

Уряд нещодавно запровадив компенсацію за гуманітарне розмінування для аграріїв, на виплату можуть подаватися виробники з угіддями за 20 км від кордону. Але є ініціатива розширити виплати на тих, хто працює в смузі 10-20 км від кордону. Чи є сенс в такій ініціативі, і чи буде вона безпечною?   

— “Росток-Холдинг” один місяць знаходився в окупації, зараз його поля належать до деокупованої зони. Смуга у 20 км від кордону щільно замінована, там купа нерозірваних боєприпасів, в цій зоні активно будуються фортифікації. Я вважаю, що до кінця війни, поки не стануть зрозумілі наші перспективи, такі ініціативи впроваджувати не треба.

Як приклад наведу досвід російського вторгнення в Грузію в 2008 році. Там досі діє нейтральна смуга в п’ятикілометровій зоні від кордону, де і сьогодні ніхто не проводить жодної діяльності. Тому я б не квапився вливати кошти в найближчі до кордону території.

Фото 2 — “Вже третій рік немає сенсу сіятись ближче 20 кілометрів від північного кордону”, — Дмитро Купавцев, “Росток-Холдинг”
Виробничий підрозділ “Росток-Холдинг”. Це і наступні фото надані компанією

При цьому державна підтримка аграріїв в Чернігівській, Сумській, Харківській областях дуже важлива, без неї сектор не протримається. Але засоби повинні бути більш ефективними, і вони всім відомі. Наприклад, допомога в логістиці, компенсація процентів по кредитах за 5-7-9%, допомога в отриманні довгострокових кредитів, реструктуризація вже взятих кредитів, державні гарантії.

Чи вірно, що в Чернігівській області в умовних 50 км від кордону вже сформувалась депресивна економічна зона, де вести аграрний бізнес можна, але він буде збитковим?

— Зараз території в цій смузі дійсно переживають економічну депресію, яка продовжується не лише через постійний ризик військових дій, а і через значне здорожчання логістики, нестабільну роботу портів та відтік населення з прикордонних регіонів. Основна проблема для економіки північних регіонів — спекулятивно накручена логістика “Укрзалізниці” та необґрунтоване підняття тарифів у три рази з початку великої війни. Більш як два роки весь бізнес на півночі країни залишається неконкурентним в порівнянні з наближеними до морських портів регіонами, причому всю маржу “з’їдає” саме логістика.

Перевезення зерна вантажівками також дорожчає, через нестабільну роботу портів авто часто стоять в чергах на розвантаження на судно. Очевидно, всі ці фактори призводять до великих витрат в 50-кілометровій смузі на півночі України, які бізнес нічим не може покрити.

“Росток-Холдинг” постачає сире молоко на Новгород-Сіверський сирзавод. Чи стали такі переробні підприємства економічними центрами регіону, від яких залежить весь місцевий АПК?  

— Так, переробні підприємства дають місцевим аграріям стабільний дохід, створюють робочі місця і сприяють економічній активності. Але більшість з них зараз теж ледве виживають. Для них головний ризик — нестача персоналу. А причин тут декілька: мобілізація та виїзд працівників з прифронтових територій в безпечні місця, в тому числі й на захід України.

Фото 3 — “Вже третій рік немає сенсу сіятись ближче 20 кілометрів від північного кордону”, — Дмитро Купавцев, “Росток-Холдинг”
ВРХ компанії “Росток-Холдинг”

Якщо цей процес не компенсувати, громади на півночі залишаться без податків, це призведе до неможливості утримання державного апарату: місцевої влади, шкіл, дитячих садочків та комунальних підприємств. Тому підтримка переробних підприємств у прикордонній зоні є критично важливими для економічної стабільності регіону та всієї країни в цілому.

Хто буде працювати на півночі

Є гіпотеза, що бізнес-модель агросектору допускає роботу зі збитком протягом максимум трьох років. Ми наближаємося до цієї дати. Чи можуть фермерські господарства просто “посипатись”в наступному сезоні через тривалі збитки, або українське агро в реальності виявилось більш стійким?  

— Загалом український агросектор показує надзвичайну стійкість та здатність до адаптації. Але ситуація у всіх різна: центральна Україна менше постраждала, там ситуація стабільніша, на відміну від Сумської, Чернігівської, Харківської, Херсонської та Запорізької областей. Також у кожного регіону своя специфіка. Хтось переплачував за логістику, хтось мав гарний врожай і обрав вигідні культури, хтось — нічого з цього.

Багато хто з малих та середніх ФГ вже припинив діяльність, тому навряд чи всі “посиплються” в один момент. Великі підприємства все ще мають запаси коштів та доступ до кредитів, тому продовжують функціонувати. Але і їм доводиться адаптуватися до нових реалій.

На який коефіцієнт зараз варто множити затрати на роботу в Чернігівській області в порівнянні з більш віддаленими від війни областями?

— Для прикладу: восени 2023 року закупівельна ціна кукурудзи в порту складала $150-160/тонна при собівартості $150, тоді як логістика через УЗ — $50-60/тонна, або 30-40% ціни. Зараз логістика подешевшала до $25-28, а ціна на цю культуру підросла до $190-200, тому сьогодні кукурудза хоч якось . На жаль, більшість агропідприємств не змогли “досидіти” з врожаєм до сьогоднішніх цін. Його були змушені продати раніше, щоб отримати оборотні кошти на посівну та інші задачі.

Врожай сільгоспкультур рік від року зменшується, морський експорт працює, на відміну від 2022 року з морською блокадою і великими перехідними залишками врожаю. Чи можна очікувати, що після 2024 року ситуація вирівняється — на експорт йтиме менше зерна, частка логістики в його ціні зменшиться, а аграрій заробить більше?    

— Теоретично так, і вже зараз ця тенденція розвивається. Чим менше буде “”, тим вигідніший для аграрія баланс попиту і пропозиції, тим ефективніше працюватимуть експортні коридори, логістика коштуватиме дешевше через відсутність ажіотажу в портах. Доходи аграріїв виростуть, але лише за стабільних світових цін і нормальної роботи морського експорту. Важливо, щоб ці фактори діяли без різких змін, тоді є шанс на покращення.

В прикордонних районах частина аграріїв не сіялись в цьому сезоні. Чи можуть великі агрохолдинги з часом перекупити у них право оренди, тим самим вигідно наростивши земельний банк?  

— Тут не все однозначно, коли всі або посіялися, або ні. Частина дійсно припинила обробку землі. Але багато хто в цьому році засіяв 30-40% площ, проте не планує виходити з бізнесу. В прикордонних зонах Чернігівщини земля взагалі нікому не потрібна. Навіть після закінчення бойових дій ці землі можуть залишитися без обробки на 5-7 років, тому що люди туди бояться навіть заходити. Не впевнений, що ця земля буде потрібна холдингам.

На початку посівної багато говорили про відмову від кукурудзи, перехід на сою тощо. Наскільки аграрію є сенс орієнтуватись на щорічну “моду” на с/г культури?

— Орієнтуватися варто не на “моду”, а на агрономію і раціональний підхід до рослинництва. Вже зараз можна сказати, що у виграші знаходяться ті, хто зберіг врожай для продажу в більш пізні терміни. Також в цьому сезоні перспективніші олійні культури. На жаль, в нас простий вибір культур, тому що зернові взагалі не рахуються через дорогу логістику.

Зараз всі аграрії економлять. Напевно, в прикордонних територіях треба ще більше економити. Які витрати вдалось успішно оптимізувати?

— Так, ми дійсно економили. Основні напрямки — скорочення витрат на технологічні операції, , міндобрива та дизпаливо. Витрату  зменшили завдяки адміністративним методам і посиленню контролю використання. Витрату ЗЗР і добрив оптимізували завдяки зміні технологічних процесів і високоякісній продукції, яку можна використовувати в менших кількостях без значного впливу на врожайність. Витрати палива зменшили шляхом впровадження нових технологій обробітку ґрунту та точного землеробства.

Ринок критикує модель розподілу вагонів в УЗ, але відмічає певний прогрес у відносинах за аграріями з кінця 2023 року. Наскільки зараз залізниця є проблемою в вашій логістиці?   

— У нас немає проблеми з УЗ,  у нас є проблема у формуванні тарифів УЗ. Вони спекулятивно створюють дефіцит вагонів, що спричинює їх здорожчання в геометричній прогресії. Зараз попит на вагони менший, тому і тарифи стали більш доступними. Але залишається важливим компонентом нашої логістики, тому ми сподіваємось на подальші поліпшення в цьому напрямку для зниження витрат і підвищення ефективності нашої роботи.

“Укрзалізниця” тепер надаватиме аграріям із зон біля бойових дій 30%-ну знижку на експортні перевезення агропродукції. Наскільки це допоможе місцевим фермерам?  

— З початку війни аграрії вже пережили два сезони з дорогою логістикою, яка вимила їхні оборотні кошти. На цю програму підтримки виділено 1 млрд грн, і дай Боже, щоб цих коштів вистачило на рік підтримки. Так, вона допоможе прифронтовим аграріям підвищити конкурентоздатність, але це було б актуальніше в перший і другий роки війни.

Наприклад, лише за перший рік великої війни за послуги УЗ ми заплатили на $3,5 млн більше в порівнянні з довоєнним тарифом. Можете оцінити, як це вже відобразилось на прибутках сільгоспвиробника, їх точно не перекриє ця програма підтримки.

Про трудові ресурси та мобілізацію людей і машин

Як виглядає ринок праці для холдингу: люди переважно виїхали та готові працювати вахтовим способом? Чи навпаки, в навколишніх селах залишились люди, готові братися за будь-яку роботу аби вижити?

— 32 наших співробітники вже мобілізувались, частина переїхала до інших регіонів. Люди виїжджають з різних причин: хтось не бачить перспективи, хтось через мобілізацію, хтось через сімейні обставини або питання безпеки. Зараз в нас дефіцит кадрів в 50%, особливо серед чоловічих професій.

Що по бронюванню працівників? 

— Нам поки вдається продовжувати бронювання і тримати невеликий резерв кадрів, але це все одно не дозволяє підтримувати діяльність холдингу так, як це було до війни. Наприклад, довелось відмовитись від нічних польових робіт, на позмінну роботу просто немає людей. А так дефіцит працівників є і на полях, і на елеваторі.

До нових реалій адаптуємося, в тому числі через зменшення площ полів під обробкою. Збереження такого стану в довгостроковій перспективі є викликом, оскільки потреба у кваліфікованих кадрах для збору врожаю залишається високою. Наша стратегія полягає в залученні місцевих жителів та співпраці з іншими агропідприємствами для залучення як людей, так і необхідних ресурсів.

Яка ситуація з мобілізацією техніки? 

— Ми віддаємо техніку як за офіційним мобілізаційним завданням, так і добровільно підтримуємо ЗСУ. Поки що віддаємо переважно вантажівки, джипи, легкові машини, на спецтехніку запитів менше. Так, техніку в нас мобілізують, але  приблизно в таких же об’ємах, як і в сусідів. Такий процес, і складнощі з технікою залишаться до кінця війни, техніки буде мало. Але все одно більшою проблемою є люди, хто буде працювати навіть на наявній техніці.

Тваринництво як елемент відносної стабільності в АПК

Частину вашого прибутку генерує молочна ферма. Наскільки помічним зараз є утримання корів? 

— Ферма забезпечує стабільний щомісячний дохід завдяки стабільним цінам на молоко, які менш волатильні в порівнянні з сільгоспкультурами. У виторгу холдингу напрям займає близько 6%. Наше молоко закуповує місцевий Новгород-Сіверський сирзавод, а готова продукція постачається на внутрішній ринок. Сектор тваринництва дозволяє хоч щось прогнозувати та менше залежати від проблем з експортом чи логістикою.

Наскільки допомагає держава, Мінагрополітики, іноземні гранти, програми підтримки від партнерів? 

— Суттєвої підтримки від державних програм ми не відчули. Наявні дотації в 4-8 тис. грн за корову орієнтовані на дрібних фермерів. Для більших виробників молока таких дотацій немає, тому ми не брали участь у цій програмі.

Фото 4 — “Вже третій рік немає сенсу сіятись ближче 20 кілометрів від північного кордону”, — Дмитро Купавцев, “Росток-Холдинг”
Молочна ферма “Росток-Холдинг”

Загалом, зараз аграрії потребують не лише фінансової допомоги, а й стабільності ринків та логістичних маршрутів. Лише за таких умов можна забезпечити стійке функціонування та розвиток сільського господарства на прикордонних територіях.

Куди порадите інвестувати в молочному тваринництві? 

— Лише комплексний підхід: модернізувати корівники, закуповувати якісне обладнання (як європейське, так і українське), підтримувати здорове та продуктивне поголів’я, мати висококваліфіковану команду. Зараз аграрії все частіше інвестують у тваринництво, оскільки воно забезпечує стабільний дохід в часи економічних і військових викликів.

Чи бачите зараз сенс в інших напрямках тваринництва: свинарстві, птахівництві, з коротким циклом вирощування, ніж ВРХ?

— Тваринництво в цілому є прибутковим сектором, якщо є куди її експортувати. Однак, будь-яка наступна торговельна війна на кордоні, що спричинить проблеми з експортом, може призвести до надлишку продукції на внутрішньому ринку і зниження цін. Тому експорт теж має певну ситуативність: сьогодні вигідно продавати свиней, завтра — курятину, а через тиждень знову заблоковано кордон і ти залишився зі збитками.

Швидший ріст цих тварин компенсується специфікою ринку та можливостями збуту продукції. Свинарство потребує значних інвестицій в інфраструктуру та ветеринарний контроль, а птахівництво стикається з проблемами перевиробництва та коливанням попиту на продукцію.

Тому ми займаємось ВРХ, наше поголів’я перевищує 500 тварин, з них близько 250 голів дійного стада. Базова порода — голштинська (молочна), яка виводилась для отримання великих надоїв. Надої корів в нас становлять 11000-12000 л на дійну корову на рік.

У 2022 році багато говорили про конвертацію дешевого зерна в м’ясо і молоко. Яка зараз рентабельність тваринницького напряму в порівнянні з минулим і позаминулим роком, чи бачите інвестиції у тваринництво довгостроковим трендом? 

— Дійсно, це була популярна тема для обговорення, але такі проєкти вимагають значних інвестицій протягом 2-5 років, професійної команди та розробки бізнес-плану.

Рентабельність тваринницького напрямку наразі є відносно стабільною, проте вона залежить від багатьох факторів, таких як ціни на корми, умови збуту та ринкові ціни на готову продукцію. Інвестиції в тваринництво можуть стати довгостроковим трендом, оскільки цей сектор забезпечує стабільний дохід навіть у кризові часи. Але важливо враховувати ринкову ситуацію та можливі ризики перевиробництва, як це вже сталося з ринком яєць.

В умовах війни та економічної нестабільності інвестиції у тваринництво мають бути обґрунтованими та добре продуманими. Тільки за таких умов можна забезпечити успішну роботу та розвиток сектору.

Позначки:,

У Вас виникли додаткові запитання?
Будемо раді допомогти!