Через морські порти Україна експортувала понад 70% усіх вантажів на загальну суму близько $47 млрд. З 24 лютого морські ворота на замку, заблоковані російським флотом та протикорабельними мінами. У портах та кораблях на рейді опинилися замкненими сотні тисяч тонн вантажів. Частину вдалося вивезти автотранспортом і залізницею, інші стоять під обстрілами або захоплені російськими військовими.
Відновлення роботи портів є критично важливою умовою запуску української економіки. Для розуміння ролі портів наведемо цифри з квітневого прогнозу інвесткомпанії Dragon Capital: падіння ВВП на 25%, якщо Чорне море залишиться закритим, і на 22%, якщо порти запрацюють. Для торгівельного балансу порти мають ще більше значення, ніж для ВВП: через блокаду портів економіка втрачає близько $170 млн щодня, оцінює віцепрезидент Київської школи економіки Олег Нівʼєвський.
Порти в окупації
Україна не контролює чотири порти: Маріупольський, Бердянський, Скадовський та Херсонський, каже заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков. Ці порти сумарно забезпечували 7,5% усієї перевалки. Що там зараз відбувається?
Маріупольський морський торговельний порт до 2014 року входив до трійки найбільших – перевалював близько 15 млн тонн вантажів на рік. Після початку війни на Донбасі 2014-го показники порту впали втричі. До великої війни порт підійшов з оборотом близько 7 млн тонн.
«Ще 23 лютого все працювало. Машини їхали вивантажуватися на термінал. Ми готувалися до посівної», – розповідає Павло Плотніков, генеральний директор портового терміналу «УкрТрансАгро». Через кілька днів Плотніков уже відправляв машини в порт, щоб вивезти пшеницю зі своїх силосів на мелькомбінати, які змогли б робити борошно для оточеного міста. Усі 30 000 вивезти не вдалося. Доступу до терміналу бізнесмен давно не має. Частина машин згоріли, інші – конфіскували російські військові. Більшість зерна зникла. «Термінал повністю зруйновано, у деяких силосах є пошкодження, зруйнована пультова, серце та мізки терміналу», – каже Плотніков.
Судноремонтний напрямок «УкрТрансАгро» постраждав ще сильніше. Компанії належав єдиний судноремонтний док на Азовському морі. Без електрики насоси, що підтримують док на плаву, зупинилися, і конструкція вагою десятки тисяч тонн пішла під воду. «На ньому було близько трьох тонн дизельного палива, і ми не знаємо, трапилася екологічна катастрофа чи ні», – каже Плотніков. Зі 100 співробітників «УкрТрансАгро» 30 людей зникли, декілька поранені, решта змогли евакуюватися або в Україну, або в Росію.
На початок війни в порту було близько 300 000 тонн вантажів, шість суден, що стояли на завантаження, заблоковані, розповідає начальник Маріупольського морського порту Сергій Гусаков, йому вдалося виїхати з Маріуполя наприкінці березня. Близько 70% адміністративних будівель у порту згоріли, каже він. Але додає, що це приблизні оцінки, зроблені на основі фото та відео, які зʼявляються в медіа та соцмережах. Заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков каже, що пошкоджено складське обладнання, перевантажувальну техніку та декілька з 18 причалів. В акваторії є затоплені судна. Але якщо війна незабаром закінчиться й акваторію швидко розчистять, то на більшості причалів можна буде швидко відновити роботу, вважає Гусаков.
У Херсонському порту (перевалював близько 3 млн тонн) росіяни влаштували пограбування, передає Плотніков слова знайомого місцевого портовика. Вони вкрали буксири, інфраструктурну наземну техніку, вивозили партії зерна до Криму.
У Бердянському (близько 2 млн тонн) ситуація інша. Там росіяни захопили порт, але українські прапори не знімають, розповідає директор портового оператора, який не побажав розкривати імʼя, побоюючись за свій бізнес та людей, які залишаються в Бердянську.
Окупанти провели «інвентаризацію» вантажів, що зберігаються в портах, відпустили навантажені зерном судна покупцям, що стояли, пускають місцевих проводити регламентні роботи на баржах (відкачувати воду). Якийсь час вантажили в порту свою зламану техніку на кораблі та завозили військову техніку. Але 26 березня українські військові знищили російський десантний корабель «Саратов», і росіяни перестали заводити свої кораблі в порт.
Де жевріє робота
Під контролем України залишилися найбільші порти, на які припадало понад 85% морського вантажообігу: Миколаївський, Ольвія, Одеський, Чорноморськ, Південний. Порти працюють на «повернення» товару, бізнес може вивозити свої вантажі автомобільним та залізничним транспортом.
Війна створила можливості для зростання у трьох невеликих портів у гирлі Дунаю – Ізмаїльського, Ренійського та Усть-Дунайського. Зараз це єдині три порти з 13, які можуть повноцінно працювати. У мирний час на них припадало трохи менше ніж 5% експорту. Зараз вони можуть перевозити ті самі обсяги, що й у мирний час, але потенціал у дунайського напрямку великий, каже директор Центру транспортних стратегій Сергій Вовк. За його словами, для розширення вантажоспроможності слід відновити залізничну інфраструктуру на цьому напрямі. «Якщо це зробити, то можна буде отримати ще один порт, який дасть можливість виходити в море та йти на Констанцу», – пояснює він.
Чи може Україна знайти експортну альтернативу портам? Коротка відповідь – ні.
Через наземний кордон і три морські порти Україна зможе експортувати до 6–7 млн тонн вантажів на місяць, прогнозують у Dragon Capital. У березні залізницею експортували 415 000 тонн зернових, що на 79% менше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, розповів заступник директора департаменту комерційної роботи «Укрзалізниці» Валерій Ткачов на зустрічі Trend and Hedge Club. За його словами, обсяги перевезення через наземні кордони зростають.
Але вивезти з України вантаж до країн ЄС – пів справи. Європейська інфраструктура не готова до українських обсягів. «Вузька шийка» – залізниця, пояснює менеджер брокерської компанії Maxigrain Олена Нероба. По-перше, українські вагони не можуть їздити європейськими шляхами через різницю в ширині колії, і вантажовідправникам потрібно міняти зерновози. Але європейці поки що не можуть надати достатньої кількості зерновозів, щоб прискорити пропускну спроможність на залізничному кордоні.
«Укрзалізниця» може щодня надавати для експорту 3422 вагони (це приблизно 222 000 тонн вантажів), каже Ткачов, але через неготовність європейської сторони на кордонах щоденно накопичується в середньому 1912 вагонів. «Потенціал пропускної спроможності задіяний лише на 56%», – резюмує Ткачов.
До того ж найближчі порти в Європі завантажені і не можуть прийняти значний обсяг українських вантажів (детальніше читайте у коментарі глави УЗ Олександра Камишіна)
Часткове рішення для експортерів – зменшити експорт сировинних товарів та забезпечити переробку в Україні, каже Вовк. «Логіка проста: чим менший валовий обсяг експорту, тим менше потреби у вагонах, тим менше черги на кордоні», – каже він. Плюс активізується внутрішнє виробництво, створюються робочі місця.
Через морські порти йшла левова частка експорту, але ставка на морі зіграла злий жарт. З початком війни порти закрилися, а експортні можливості впали більше ніж наполовину. Навіть якщо про мир домовляться сьогодні, порти зможуть відновити роботу лише восени. Що відбувається в портах України, коли підуть судна і чому це головне питання економіки.
Через морські порти Україна експортувала понад 70% усіх вантажів на загальну суму близько $47 млрд. З 24 лютого морські ворота на замку, заблоковані російським флотом та протикорабельними мінами. У портах та кораблях на рейді опинилися замкненими сотні тисяч тонн вантажів. Частину вдалося вивезти автотранспортом і залізницею, інші стоять під обстрілами або захоплені російськими військовими.
Відновлення роботи портів є критично важливою умовою запуску української економіки. Для розуміння ролі портів наведемо цифри з квітневого прогнозу інвесткомпанії Dragon Capital: падіння ВВП на 25%, якщо Чорне море залишиться закритим, і на 22%, якщо порти запрацюють. Для торгівельного балансу порти мають ще більше значення, ніж для ВВП: через блокаду портів економіка втрачає близько $170 млн щодня, оцінює віцепрезидент Київської школи економіки Олег Нівʼєвський.
Порти в окупації
Україна не контролює чотири порти: Маріупольський, Бердянський, Скадовський та Херсонський, каже заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков. Ці порти сумарно забезпечували 7,5% усієї перевалки. Що там зараз відбувається?
Маріупольський морський торговельний порт до 2014 року входив до трійки найбільших – перевалював близько 15 млн тонн вантажів на рік. Після початку війни на Донбасі 2014-го показники порту впали втричі. До великої війни порт підійшов з оборотом близько 7 млн тонн.
«Ще 23 лютого все працювало. Машини їхали вивантажуватися на термінал. Ми готувалися до посівної», – розповідає Павло Плотніков, генеральний директор портового терміналу «УкрТрансАгро». Через кілька днів Плотніков уже відправляв машини в порт, щоб вивезти пшеницю зі своїх силосів на мелькомбінати, які змогли б робити борошно для оточеного міста. Усі 30 000 вивезти не вдалося. Доступу до терміналу бізнесмен давно не має. Частина машин згоріли, інші – конфіскували російські військові. Більшість зерна зникла. «Термінал повністю зруйновано, у деяких силосах є пошкодження, зруйнована пультова, серце та мізки терміналу», – каже Плотніков.
Судноремонтний напрямок «УкрТрансАгро» постраждав ще сильніше. Компанії належав єдиний судноремонтний док на Азовському морі. Без електрики насоси, що підтримують док на плаву, зупинилися, і конструкція вагою десятки тисяч тонн пішла під воду. «На ньому було близько трьох тонн дизельного палива, і ми не знаємо, трапилася екологічна катастрофа чи ні», – каже Плотніков. Зі 100 співробітників «УкрТрансАгро» 30 людей зникли, декілька поранені, решта змогли евакуюватися або в Україну, або в Росію.
На початок війни в порту було близько 300 000 тонн вантажів, шість суден, що стояли на завантаження, заблоковані, розповідає начальник Маріупольського морського порту Сергій Гусаков, йому вдалося виїхати з Маріуполя наприкінці березня. Близько 70% адміністративних будівель у порту згоріли, каже він. Але додає, що це приблизні оцінки, зроблені на основі фото та відео, які зʼявляються в медіа та соцмережах. Заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков каже, що пошкоджено складське обладнання, перевантажувальну техніку та декілька з 18 причалів. В акваторії є затоплені судна. Але якщо війна незабаром закінчиться й акваторію швидко розчистять, то на більшості причалів можна буде швидко відновити роботу, вважає Гусаков.
У Херсонському порту (перевалював близько 3 млн тонн) росіяни влаштували пограбування, передає Плотніков слова знайомого місцевого портовика. Вони вкрали буксири, інфраструктурну наземну техніку, вивозили партії зерна до Криму.
У Бердянському (близько 2 млн тонн) ситуація інша. Там росіяни захопили порт, але українські прапори не знімають, розповідає директор портового оператора, який не побажав розкривати імʼя, побоюючись за свій бізнес та людей, які залишаються в Бердянську.
Окупанти провели «інвентаризацію» вантажів, що зберігаються в портах, відпустили навантажені зерном судна покупцям, що стояли, пускають місцевих проводити регламентні роботи на баржах (відкачувати воду). Якийсь час вантажили в порту свою зламану техніку на кораблі та завозили військову техніку. Але 26 березня українські військові знищили російський десантний корабель «Саратов», і росіяни перестали заводити свої кораблі в порт.
Де жевріє робота
Під контролем України залишилися найбільші порти, на які припадало понад 85% морського вантажообігу: Миколаївський, Ольвія, Одеський, Чорноморськ, Південний. Порти працюють на «повернення» товару, бізнес може вивозити свої вантажі автомобільним та залізничним транспортом.
Війна створила можливості для зростання у трьох невеликих портів у гирлі Дунаю – Ізмаїльського, Ренійського та Усть-Дунайського. Зараз це єдині три порти з 13, які можуть повноцінно працювати. У мирний час на них припадало трохи менше ніж 5% експорту. Зараз вони можуть перевозити ті самі обсяги, що й у мирний час, але потенціал у дунайського напрямку великий, каже директор Центру транспортних стратегій Сергій Вовк. За його словами, для розширення вантажоспроможності слід відновити залізничну інфраструктуру на цьому напрямі. «Якщо це зробити, то можна буде отримати ще один порт, який дасть можливість виходити в море та йти на Констанцу», – пояснює він.
Чи може Україна знайти експортну альтернативу портам? Коротка відповідь – ні.
Через наземний кордон і три морські порти Україна зможе експортувати до 6–7 млн тонн вантажів на місяць, прогнозують у Dragon Capital. У березні залізницею експортували 415 000 тонн зернових, що на 79% менше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, розповів заступник директора департаменту комерційної роботи «Укрзалізниці» Валерій Ткачов на зустрічі Trend and Hedge Club. За його словами, обсяги перевезення через наземні кордони зростають.
Але вивезти з України вантаж до країн ЄС – пів справи. Європейська інфраструктура не готова до українських обсягів. «Вузька шийка» – залізниця, пояснює менеджер брокерської компанії Maxigrain Олена Нероба. По-перше, українські вагони не можуть їздити європейськими шляхами через різницю в ширині колії, і вантажовідправникам потрібно міняти зерновози. Але європейці поки що не можуть надати достатньої кількості зерновозів, щоб прискорити пропускну спроможність на залізничному кордоні.
«Укрзалізниця» може щодня надавати для експорту 3422 вагони (це приблизно 222 000 тонн вантажів), каже Ткачов, але через неготовність європейської сторони на кордонах щоденно накопичується в середньому 1912 вагонів. «Потенціал пропускної спроможності задіяний лише на 56%», – резюмує Ткачов.
До того ж найближчі порти в Європі завантажені і не можуть прийняти значний обсяг українських вантажів (детальніше читайте у коментарі глави УЗ Олександра Камишіна)
Часткове рішення для експортерів – зменшити експорт сировинних товарів та забезпечити переробку в Україні, каже Вовк. «Логіка проста: чим менший валовий обсяг експорту, тим менше потреби у вагонах, тим менше черги на кордоні», – каже він. Плюс активізується внутрішнє виробництво, створюються робочі місця.
