Продовольча інфляція переростає у повномасштабну кризу та може підштовхнути мільйони людей до голоду

UkrAgroConsult

Російське вторгнення в Україну означає, що продовольча інфляція, від якої страждають світові споживачі, тепер переростає у повномасштабну кризу, яка може перевершити навіть удар пандемії та підштовхнути мільйони людей до голоду, повідомляє УкрАгроКонсалт із посиланням на Bloomberg.

Водночас Росія та Україна становлять колосальну частину світових сільськогосподарських поставок, експортуючи стільки пшениці, кукурудзи, соняшникової олії та інших продуктів харчування, що становить понад 1/10 частини всіх калорій, що продаються у світі. Наразі постачання з обох країн практично припинилися.

Ціни на товарних ринках зростають – ціна на пшеницю зросла приблизно на 50% за 2 тижні, а кукурудза досягла десятирічного максимуму. Зростання витрат можуть у кінцевому підсумку спричинити тиск на валюти ринків, де на продукти харчування припадає велика частка споживчих цін. І аналітики передбачають, що експортні потоки продовжуватимуть перериватися протягом кількох місяців, навіть якщо війна закінчиться завтра.

Криза поширюється не тільки на експорт зерна (хоч би яким критичним він був). Росія також є ключовим постачальником добрив. Практично кожна велика культура у світі залежить від таких ресурсів, як калій та азот, і без постійного потоку фермерам буде складніше вирощувати все від кави до рису та сої.

На планеті мало інших місць, де подібний конфлікт міг би завдати такого нищівного удару щодо забезпечення того, щоб запаси продовольства залишалися удосталь і за доступними цінами. Ось чому Росія та Україна відомі усьому світу як житниці.

Шок уже прокотився по всьому світу.

У Бразилії фермери не можуть отримати необхідні добрива, тому що роздрібні торговці неохоче надають цінові котирування. У Китаї, одному з найбільших у світі імпортерів продовольчої продукції, покупці скуповують американську кукурудзу та сою на тлі побоювань, що скорочення поставок із Росії та України може спровокувати глобальну боротьбу за зерно. У Єгипті люди стурбовані тим, що ціни на субсидований буханець хліба, від якого вони залежать, можуть зрости вперше за 40 років.

Коли пандемія вперше вибухнула у 2020 р., зображення черг навколо продовольчих банків та порожніх продуктових полиць вразили світ, оскільки майже 1/10 частина населення світу голодувала. Але в той час запаси продовольства все ще були достатніми.

Зернові – це основні продукти харчування, якими харчується світ: пшениця, кукурудза та рис становлять понад 40% усіх споживаних калорій. Але запаси зерна готові до зниження п’ятого року поспіль. Поєднання вищих транспортних витрат, інфляції енергоносіїв, екстремальних погодних умов та нестачі робочої сили ускладнило виробництво продуктів харчування.

Внаслідок цього світові ціни на продовольчу продукцію вже знаходяться на рекордно високому рівні, при цьому базовий індекс ООН зріс більш ніж на 40% за останні 2 роки. Сплеск мав нищівні наслідки. Відсутність продовольчої безпеки подвоїлася за останні 2 роки, і, за оцінками Всесвітньої продовольчої програми, 45 млн людей перебувають на межі голоду.

Нинішня криза посилить ситуацію, ймовірно, призвівши до безпрецедентного рівня голоду, оскільки конфлікт перетворює мільйони людей на біженців і призводить до ще більшого зростання цін на продукти харчування.

Світ став сильно залежати від України та Росії у плані пшениці, яка використовується у всьому, від хліба до кускуса та локшини. На країни припадає 1/4 світової торгівлі. Вони також є дешевими постачальниками, що робить їх експорт фаворитом для імпортерів на Близькому Сході та Північній Африці, у тому числі в Єгипті, найбільшому покупці пшениці у світі.

Ф’ючерси на еталонну пшеницю, які торгуються в Чикаго, досягли рекордно високої ціни 8 березня.

Пшениця є ключовим товаром, за яким потрібно стежити, бо ціни на хліб уже давно провокують заворушення. Ціни на пшеницю на міжнародних ринках подвоїлися за кілька місяців, підвищивши вартість хліба мільйонам людей.

Хоча російська пшениця не потрапила під прямі санкції, торгівлю із країни серйозно порушено. Частина російського зерна йде суходолом, а судноплавство майже зупинено через військові дії в Чорному морі.

Тим часом в Україні аграрії вважають польові роботи небезпечними, а деякі йдуть в армію всього за кілька тижнів до початку весняних посівних робіт. Аналітики попереджають, що у 2022 р. багато гектарів можуть бути не засіяні.

Продовольча продукція переміщається світом у складній мережі імпорту та експорту.

Багато країн орієнтують сільськогосподарське виробництво на експорту кількох ключових продуктів, а не не забезпечення продовольством. Таким чином, такі країни як Гана і Камерун можуть бути великими світовими гравцями на ринку какао, але все ще сильно залежать від постачання пшениці.

Країни-експортери зерна можуть побачити, що відбувається в Росії та Україні, і вирішити, що у світі не буде достатньо пшениці чи ячменю, тому замість того, щоб відправляти їх, вони зберігатимуть запаси вдома. Це може призвести до небезпечного ефекту доміно посилення протекціонізму, який завдасть збитків найбіднішим країнам світу та країнам, найбільш залежним від імпорту.

Є деякі ранні ознаки назрівання протекціонізму. Угорщина забороняє експорт зерна, а президент Сербії заявив 7 березня, що країна скоротить постачання пшениці. Минулого тижня Аргентина та Туреччина зробили кроки, щоб посилити контроль над місцевими продуктами. А Молдова, хоч і невеликий відправник вантажу, з березня тимчасово призупинила експорт пшениці, кукурудзи та цукру.

У Камеруні, який імпортує всю пшеницю, ціни на постачання зерна підскочили на 70%. На додачу, зростання цін на нафту призводять до різкого зростання фрахтових ставок, тому транспортні витрати на пшеницю також зросли приблизно на 70%, згідно з даними Камерунської коаліції сприяння національному виробництву.

Інші гравці можуть побачити лазівку в тому, що відбувається в Росії та Україні, та вирішити заповнити дірку. Індія, наприклад, останніми роками збільшила відвантаження пшениці. У сінгапурській компанії Agrocorp International Pte. прогнозують, що в сезоні 2021/22 в Індії експорт перевищить рекордні 7 млн. тонн, якщо конфлікт затягнеться.

Але багато країн, які зазвичай могли б допомогти поповнити дефіцит пропозиції, самі стикаються з виробничими проблемами. У Бразилії, великому постачальнику кукурудзи та сої, сильна посуха губить урожай. У 2021 р. суха погода також призвела до в’янення полів у Канаді та деяких частинах США. Фермери в Північній Америці можуть розглядати нинішні ціни як причину посіяти більше цієї весни, але пройдуть місяці, перш ніж ці акри будуть зібрані.

У Росії також, ймовірно, зростатиме голод, оскільки санкції завдають шкоди економіці країни. У 1990-х роках економічні санкції проти Іраку були пов’язані зі смертю півмільйона дітей через зростання недоїдання.

З початку пандемії голод посилюється майже у всіх куточках світу, причому найбільші втрати припадають на деякі частини Африки та Азії.

УкрАгроКонсалт

Позначки:соняшникова олія, експорт, зерно, кукурудза, пшениця, ціни