На Чернігівщині туго з реалізацією вирощеної продукції

Минулого року під час окупації російськими військами частини Чернігівщини повз ферму йшли колони ворожої техніки. За словами Олександра, інфраструктура господарства не зазнала ушкоджень. Тогорічний сезон вони пройшли успішно, бо мали запаси насіння та добрив.

“Тогоріч в нас був дуже гарний результат по озимині. В цьому році менше добрива отримали наші поля, наші культури, тому такого врожаю не буде”.

Собівартість посівної, говорить Олександр, від початку широкої війни зросла: вартість дизпалива майже вдвічі, добрив — в середньому у півтора раза. Натомість ціна вирощеної продукції знизилась. Наразі ранні зернові, збір яких вже розпочався, будуть зберігати у сховищах, каже аграрій.

“Я надіюся, що ми вберемо пшеницю, як дозволить нам погода, якщо це буде класна пшениця і жито, це місцеві пекарні, хлібопекарі наші чернігівські, традиційно у нас забирають наш урожай. Яка вже складеться ціна, це не ми, на жаль, диктуємо, не встановлюємо ціни”.

За словами директора департаменту агропромислового розвитку ОДА Олега Крапивного, зниження ціни відбувається через дорогу логістику. Так, вартість доставки однієї тонни зерна з Чернігівщини до Дунайських портів – дві-дві з половиною тисячі гривень. До затвердження “зернової угоди” ціни впали через наявність великої кількості продукції, і неможливість її транспортувати, а відповідно – збувати.

“Реалізації нема. На період, коли була запроваджена зернова угода ціна на пшеницю та кукурудзу була трохи вища за три тисячі за тонну. Коли запрацювала “зернова угода”, ціни піднялися до п’яти тисяч і вище”.

Вихід РФ із “зернової угоди” 17 липня та систематичні обстріли портів створило нові проблеми для аграріїв Чернігівщини, говорить Олег Крапивний. Зерно залишатиметься в області, коли на складах досі лишається понад 1,2 мільйона тонн врожаю минулих років. З його слів, наразі ситуація не надто гостра, бо триває збір ранніх зернових, а найбільша частка в експорті зерна з Чернігівщини – це кукурудза, яку збирають у жовтні.

“До жовтня є люфт для відкриття нових ринків збуту сільгосппродукції. Зараз іде робота над відкриттям прибалтійських портів: Латвія, Литва, Естонія. Є можливість – Німеччина, Нідерланди порти. Є ще можливість відкрити порти в Італії та Хорватії. Але, звичайно, якщо доставити туди зерно, то логістика з’їсть усе”.

За даними департаменту, цього року сільгоспвиробники Чернігівщини засіяли один мільйон 200 тисяч гектарів землі – це на 150 тисяч гектарів менше, ніж до початку повномасштабної війни. До вторгнення РФ в Україну область збирала до шести мільйонів тонн зерна, цьогоріч планують зібрати чотири. Станом на зараз аграрії зібрали 22% ранніх зернових та 40% ріпаку. Темпи збору на рівні минулого року, говорить Олег Крапивний.