Казахстан втрачає $500 млн на рік через контрабанду російського зерна

Зростання врожайності пшениці в Росії в останні роки призвело до зниження її собівартості. Це підвищило привабливість Казахстану як ринку збуту для фермерів сусідньої держави – зерно у нас коштує дорожче, а везти його росіянам сюди ближче, ніж у порти Чорного моря. З одного боку, приплив дешевшого зерна для Казахстану благо, оскільки створює на внутрішньому ринку можливість вибору для покупця – брати вітчизняне зерно чи імпортне. Також наявність альтернативи стимулює і зерновиків Казахстану розвиватися, працювати над підвищенням продуктивності праці – щоб знижувати собівартість своєї продукції.

Однак частина постачання російського зерна до Казахстану швидко пішла в «сіру» зону: таке зерно завозиться до країни нелегально, без сплати ПДВ. Це спотворює здорову ринкову конкуренцію та б’є по тих трейдерах, хто працює чесно. Також велика проблема в тому, що «сіре» російське зерно минулого сезону почало активно реекспортуватися до Середньої Азії – без сплати російського експортного мита та транзитного тарифу. Це призвело до падіння цін на легальні постачання.

Про це порталу ElDala.kz розповів Аліхан Талгатбек, президент Спілки зернопереробників Казахстану.

Лідери «сірого» імпорту

За оцінками експертів, «сірий» імпорт (тобто контрабанда) зерна з Росії до Казахстану становить від 1,5 до 2 млн тонн на рік.

Завезена без сплати ПДВ пшениця оформляється на селянські господарства, а потім у вигляді прихованого реекспорту, без сплати транзитного залізничного тарифу, прямує до країн Середньої Азії та Афганістану.

– Протягом останніх років Павлодарська область є лідером із прийому та транзиту нелегального зерна з Росії, – розповів Аліхан Талгатбек (на фото). – У поточному маркетинговому сезоні активне ввезення нелегальної пшениці спостерігається також з боку Актюбінської та Західно-Казахстанської областей.

Про це свідчать цифри: з Павлодарської області (при валовому зборі врожаю зернових у 913,5 тис. тонн), експорт зерна та борошна у зерновому еквіваленті, а також переміщення всередині країни за 2022 рік лише залізничним транспортом становило 977,1 тис тонн . 107% від обсягу виробництва).

По Західно-Казахстанській області при валовому зборі врожаю зернових у 255,7 тис. тонн, експорт і переміщення у 2022 році склали 354,1 тис. тонн (138% від обсягу виробництва).

По Актюбинській області при валовому зборі врожаю зернових у 432,9 тис. тонн, експорт і переміщення склали 232,5 тис. тонн (54%).

Адже ці цифри не враховують внутрішнє споживання областей на продовольчі, фуражні та насіннєві цілі, а також перевезення автомобільним транспортом!

Чинники шкоди

Внаслідок діяльності контрабандистів завдається шкоди і державі, і легальному бізнесу країни. Насамперед, фермерам.

Загалом негативні наслідки виглядають так:

– народженої статистики реального врожаю зерна в Казахстані, наслідком чого стає неможливість сформувати баланс виробництва та споживання зерна. Не маючи цих цифр, уряд у періоди підвищеного попиту з боку сусідів починає нервувати і запроваджує заборони та обмеження на експорт. Це веде до руйнування багаторічних торговельних відносин та ¦недоотримання прибутку учасниками ринку.

– недонадходження обов’язкових податкових відрахувань до бюджету (ПДВ, КПН);

– недоотриманої доходності від транзитних ставок казахстанськими залізницями;

– донарахування ПДВ на подальших сумлінних покупців-мукомолів такого зерна.

– Але головна проблема полягає в тому, що дешеве контрабандне зерно стає маркет-мейкером для наших покупців у Середній Азії та Афганістані, – розповів Аліхан Талгатбек. – «Сіра» пшениця на станції «Саріагаш» пропонується на 5-10% дешевше за легальну, і покупець починає вимагати знижок і від трейдерів, які працюють з казахстанським зерном. Вони змушені йти на ці умови, інакше продаж просто встане.

За оцінкою Зернового союзу Казахатану та Союзу зернопереробників Казахстану, лише з ПДВ на імпорт несплачена сума податків з тіньового обороту зерна може становити щорічно понад 27 млрд тенге ($57 млн).

Втрати АТ «НК «КТЖ» від несплати транзитного тарифу при обсязі нелегального імпорту та транзиту зерна в обсязі 1,7 млн тонн щорічно оцінюються в сумі 40,2 млрд тенге ($85 млн).

Що стосується перекрученої об’єктивної вартості казахстанського зерна, то тут Казахстан втрачає $50 з кожної тонни. При середньому річному експорті зерна 5 млн тонн і борошна 2 млн тонн, казахстанські сільгоспвиробники, зернотрейдери та мукомоли недоотримують $350 млн.

Отже, загальна шкода від «сірого» імпорту для бюджету та бізнесу Казахстану виливається у $500 млн. на рік.

Контрабандні стежки

Галузеві асоціації підготували свої пропозиції щодо припинення «сірого» зернопотоку через російсько-казахстанський кордон. Звичайно, тут основне питання – боротьба з корупцією. Адже проїзд через кордон зернових вантажів можливий лише якщо відповідні служби заплющують очі на порушення.

Тому Союз зернопереробників та Зерновий союз пропонують створити міжвідомчий штаб за участю КМД, КНБ, КДМ в АПК, КВКН, КТК з контролю за ввезенням російської пшениці та інших продовольчих товарів на територію Казахстану.

Також допомогла б більша прозорість і спеціальна цифрова система простежуваності зерна – у Росії така вже діє.

Потрібен і контроль над тим, які хитрощі вигадують контрабандисти для подолання кордонів. Зокрема, це перевантаження автомобільного та залізничного транспорту, коли нормативну місткість вантажівки чи вагона перевищують на 50-100%.

До речі, саме перевага вагонів може бути причиною сходів вагонів зі шляхів, що частішали, і руйнування залізничного полотна. У зв’язку з цим питання боротьби з контрабандою набуває і нового виміру – запобігання аваріям на залізничних магістралях, учасниками яких рано чи пізно може стати і пасажирський потяг.

Позначки:Казахстан, зерно, Росія