Фокус на олійні культури: як на глобальний ринок впливатиме зменшення в Україні посівних площ під зернові культури

В Україні стартувала весняна посівна-2023. Традіційно посів почали на Одещині, де за перший день польових робіт вдалось посіяти 120 гектарів гороху в Ізмаїльському районі. Вже станом на 24 березня 2023 року сіяти почали 18 областей України, при цьому  в минулому році на цей час посів ще не розпочинали.

Цьогоріч в Україні зможуть засіяти майже стільки ж площ, як у минулму. Це дозволить виростити мінімум удвічі більше зерна, ніж споживають українці та зберегти експортний потенціал агросектору на рівні попереднього року — понад $20 млрд. За прогнозами Мінагрополітики, в Україні буде посіяно агрокультури на площі 22 млн га. Для порівняння: у довоєнному 2021 році вдалось посіяти на площі майже 29 млн га.

При цьому близько пів мільйона гектарів, або 2% від загальних національних с/г площ, можуть залишитися незасіяними через бойові дії та заміновані поля.

Однак попри те, що стартувала весняна посівна багато аграріїв досі вирішують, які культури будуть сіяти. На рішення щодо посіву культур впливають кілька факторів:

1. Можливість експорту “зерновим коридором”. До пролонгації дії “зернової ініциативи” аграрії не були впевнені чи зможуть вони вивозити збіжжя. 18 березня в Україні повідомили про продовження “зернової угоди” ще на 120 днів і цю пролонгацію підтвердили в Туреччині та ООН, однак не позначив термін її дії. В той же час в РФ наполягають на тому, що угода буде діяти лише 60 днів, тому, можливо, у травні робота “зернової ініциативи” може знов бути під загрозою.
2. Доступність добрив. В Україні спостерігався дефіцит добрив та ріст цін на них. Наразі цінові тренди змінюються – йде зниження. Також завдяки міжнародним партнерам аграрії зможуть безкоштовно отримати добрива – перш за все у  прифронтових областях.
3. Доступність фінансування. Через збитковий минулий рік аграрії залежать від фінансової підтримки держави, щоб продовжувати вирощувати агрокультуру. Завдяки програмі “Доступні кредити 5-7-9%” аграрії зможуть провести посівну кампанію у 2023 році. В середені березня стало відомо, що Кабмін продовжив надання державної фінансової підтримки бізнесу, зокрема, аграріям, які отримали кредити у рамках проведення посівної кампанії у 2022 році. До цього рішення аграрії били тривогу через те, що вони не розуміли, чи буде пролонгована програма кредитування.

Таким чином велика війна приносить ряд проблем, через які фермеры вимушені міняти структуру посіву обираючи агрокультуру, яка в результаті може принести прибуток.

Як зміниться структура посіву

За словами першого замміністра Мінагро Тараса Висоцького, у цьогорічній посівній залишається більший фокус на олійні культури, що призведе до часткового зниження валового виробництва зернових культур в Україні. Це впливатиме на міжнародні ринки, оскільки в результаті це може підтримувати тренд на доволі дорогу сировину, високі світові ціни на зернові.

Також очікується, що площа під соняшник буде найбільша, частково має зрости площа під сою та цукровим буряком.

Так, зменшення посівних площ під зерновими культурами разом з прогнозованим зменшенням середньої урожайності, спричинене зростанням цін основних факторів виробництва, вплине на обсяги врожаю. Загальний валовий збір зернових та зернобобових культур у сезоні 2023 року може скласти 44,3 млн т проти попереднього показника у 53,1 млн т. Зокрема, врожай пшениці очікується на рівні 16,6 млн т (20,5 млн т у 2022 році), ячменю – 4,8 млн т (5,6 млн т), кукурудзи – 21,7 млн т (25,6 млн т).

Разом з тим, очікується збільшення валового виробництва олійних культур до 19,2 млн т проти 18,2 млн т попереднього року. Врожай соняшнику прогнозується на рівні 11,5 млн т (11,1 млн т), ріпаку – 3,8 млн т (3,7 млн т), соєвих бобів – 3,9 млн т (3,4 млн т). Також очікується збільшення виробництва цукрового буряку – 11,3 млн т (9,7 млн т).

При падінні обсягів вирощування, врожайності зернових, а також продовження труднощів із логістикою – Україна гарантовано забезпечить свій внутрішній ринок, а експорт впаде вдвічі.

В Українському союі промисловців і підприємців (УСПП) зазначають, що зменшення вирощування зернових Україною негативно вплине на світовий ринок. Глобальні прогнози свідчать, що у цьому році буде менший врожай пшениці. У такому випадку ціни на продукцію зростуть, і якщо заможні країни ще більш-менш збалансують це, то у бідних країнах, особливо на Африканському континенті та деяких південноамериканських країнах виникатимуть значні проблеми.

За словами президента УСПП Анатолія Кінаха, подорожчання зернових на світових ринках (+30-40% за прогнозами) не компенсує українським аграріям витрати, адже вартість логістики з початку війни зросла в 4 рази, і може бути ще підвищення на 50-100%. Тобто якщо на світовому ринку пшениця коштує $280-300, то на ринку України $110-115 – саме через важкість і вартість логістики, блокування експорту російським агресором.

“Вперше за останні 50 років українське зерно не принесло фермерам прибуток. Всі фермери, що сіяли пшеницю, отримали збиток, відтак, цьогоріч і думають, чи сіяти чи ні. Тому ми сподіваємося, що ООН це розуміє. Окрім Туреччини, до активного лобіювання зернової ініціативи має долучитися і Франція. Зараз 10 франкомовних постколоніальних країн особливо потерпають від дефіциту продовольства. Відповідно, потрібні ще зусилля Великої Британії, країн Близького Сходу – ОАЕ, Саудівської Аравії тощо. Вони зацікавлені в отриманні продовольства з України”, – кажуть в УСПП. 

Також як посередник свою роль має відіграти Китай, переконаний віце-президент УСПП, президент Української Аграрної Конфедерації Леонід Козаченко. Перед повномасштабною агресією РФ проти України КНР втричі збільшив свої продовольчі резерви (пшениця, кукурудза). І навіть це не вирішує для них проблему зменшення світових врожаїв пшениці – бо зупинивши десь виробництво, його не так просто відновити знову. Тому Китай також має лобіювати поставки українського зерна на міжнародні ринки.

Довоєнна частка України у глобальному експорті пшениці становила 10% (п’яте місце у світі), соняшнику 42% (перше місце), кукурудзи 16% (друге місце), ячменю 10% (третє місце). Відповідно, Україна мала суттєве надходження валютної виручки в держбюджет. Йдеться як про надходження грошей від експорту, так і наявність робочих місць у країні, що також було двигуном економічної активності в регіонах.

З огляду на статистику про частку країни у світовому експорті пшениці аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак вважає, що через Україну у всьому агросвіті не буде критичної ситуації. Хоча минулого року після укладання “зернової угоди” саме в цей момент індекс вартості їжі почав знижуватися.

Також після поновлення “зернової угоди” 18 березня 2023 року, яка дозволяє Україні безпечно експортувати зерно з ключових чорноморських портів, пшениця на світовому ринку почала дешевшати.

“Коли Росія вторглася в Україну у лютому 2022 року, її військово-морські кораблі заблокували українські порти, захопивши близько 20 мільйонів тонн зерна. Постачання продовольства опинилося під особливою загрозою в країнах Близького Сходу та Африки, які значною мірою залежать від українського зерна, і, за даними ООН, ціни на основні продукти харчування в цих регіонах зросли в середньому на 30%”, – згадує Орищак. 

При цьому в ООН заявляли, що 44 мільйони людей у 38 країнах зіткнулися з “надзвичайним рівнем голоду”. Тому для окремих країн скорочення експортної активності України буде мати негативний вплив.

Якщо українські аграрії змістять свій фокус із зернових на олійні культури, то в короткостроковій перспективі вони збільшать свій заробіток. Але тут є ключова проблема – існують технології вирощування, на які впливають не тільки кількість внесених добрив, але й ротація культур в сівозміні.

Кукурудзу, наприклад, можна сіяти 5-10 років підряд, проте соняшник – 1 раз на 5 років на тому ж полі. Інакше родючість землі радикально втрачається, і тоді вже не врятує навіть збільшення додавання мінеральних добрив. Тому українські аграрії не можуть всі поля засіяти соняшником, соєю, льоном, вважають експерти УСПП.

Позначки:кукурудза, соя, ріпак, пшениця, Україна, соняшник, зерно