Директор «АгроВісти» Павло Фесюк: «Найбільше доходів зараз отримують перевізники»
В Україні тривають жнива. Десь — під обстрілами рашистів, на Кіровоградщині — у відносно спокійній обстановці.
Про врожайність, майбутні ціни на хліб, продаж збіжжя в умовах війни та інше — в розмові з директором групи компаній «АгроВіста» Павлом Фесюком.
– Як проходять жнива?
– Жнива стартували приблизно на тиждень пізніше, ніж зазвичай. Це було викликано затяжними дощами на початку червня. Однак збір врожаю просувається досить швидко, врожайність культур — планова, близька до середньостатистичної. Єдине, ми отримаємо невелике зниження врожайності по ячменю за рахунок жаркої погоди на початку липня.
Все триває більш-менш за планом.
«АгроВіста» – український аграрний холдинг з центральним офісом у селі Головківка Олександрійського району.
– Що плануєте робити з зібраним збіжжям? Проблема вивезення з України нікуди не поділася.
– Реалізація врожаю нині — найскладніша проблема. Я спілкувався з багатьма фермерами. Найяскравіший приклад: вартість ячменю в дунайських портах — дві тисячі гривень за тонну. Вартість транспортування тонни ячменю з Кіровоградщини до Дунаю — дві тисячі гривень. Цей приклад, крім усього, характеризує ще й настрій виробників, фермерів. Для порівняння: раніше, навіть у пік сезону, транспортування тонни до порту обходилося в п’ятсот гривень. Зараз же за рахунок вартості пального, з одного боку, та дефіциту транспорту, з іншого, плюс спекулятивні настрої — ось і зростання вартості логістики в чотири рази. Логістика з’їдає всі потенційні прибутки. Найбільше доходів зараз отримують перевізники.
– А на пшеницю які ціни?
– Зараз це найнижча закупівельна ціна, у багатьох сільгоспвиробників вона не покриває навіть витрат.
– Кінцевий споживач, який купує в магазині хліб, відчує це якось на собі?
– Ні. Ціни в крамницях суттєво не знизяться. Є випадки, наприклад, з сіллю, коли ціни різко виростають, а потім знижуються. Однак борошна і продуктів з нього це навряд чи торкнеться.
– Коли плануєте завершити жнива?
– Якщо все буде нормально, то на початку серпня.
– Мобілізація, напевно ж, зачепила й «АгроВісту»…
– Звичайно ж. Не можу називати точні цифри, але багато хлопців нині служать. Однак на виробничий процес це критичного впливу не має, суттєвих складнощів через мобілізацію в повсякденній роботі компанії не виникло.
Три найважливіші питання. Перше — реалізація. Якщо з портів зараз і вивозять зерно, то це ще минулорічне. На поточний момент складнощі з реалізацією збіжжя лишаються, бо. Як я вже говорив, надзвичайно дорога логістика. Перед самими жнивами «Укрзалізниця» підняла тариф на сімдесят відсотків. Відверто кажучи, я не розумію, що в залізничників так сильно здорожчало за цей час, адже вони переважно використовують електричну тягу. Пальне ж не на сімдесят відсотків подорожчало. Все це призвело до того, що весь дохід, який отримують виробники, вони платять за транспортування.
Друге питання — розміщення. В Україні, за прогнозами, має бути 65 мільйонів тонн збіжжя. А сертифікованих складів — на 35 мільйонів тонн. Можливо, є ще мільйонів п’ятнадцять не сертифікованих. Водночас минулорічних залишків — близько 20 мільйонів тонн. Тобто 15 — 20 мільйонів тонн продукції просто не буде де зберігати.
– І що робити?
– Всі шукають виходи. Хтось купує пластикові мішки, хтось залишатиме кукурудзу в полі, не збиратиме. Зберігання ж на не сертифікованих складах — це завжди ризик: зерно може впріти, позбутися якості чи взагалі пропасти. Ранні жнива ми ще пройдемо, заповнимо всі свої склади, а потім виникнуть проблеми.
Зерно, про яке ми говоримо, – це ж зерно не лише фермерів, це стратегічний запас держави. Звідси — третє важливе питання: не вистачає залізничних вагонів, хоча в Україні є три заводи з їх виготовлення. Держава має включатися, державні закупівлі збіжжя теж мають бути потужнішими, ніж є зараз, держава має допомогти організовувати логістику. Це все може позитивно впливати на те, що ви казали, на стабільну вартість хліба на полицях. І не тільки хліба — макаронів, круп, крохмалів, комбікормів для тваринництва. Від вартості пшениці залежить дуже багато.
Найголовніше: вирішити проблему якщо вже не з портами, то з вартістю логістики. Будувати залізничні колії до європейських портів, будувати, зрештою, вагони.
Читайте також
Олійна промисловість. Світові лідери та стратегії в часи великих змін
Чорноморський та Дунайський регіони: ринки олійних культур та олій в умовах трансф...
Погодний фактор – не єдина причина, чому світ рухається до зниження цін на продово...
Сербія. Посуха принесе цього року надзвичайно високих збитків фермерам
На Польщу припадає половина експорту українського соєвого шроту
Напишіть нам
Наш менеджер зв'яжеться з Вами найближчим часом