Ціни на зерно стукають знизу. Якими будуть наслідки вимивання cash flow у аграріїв

За інформацією компанії Barva Invest, середній показник по ринку доставки з господарства до порту Констанца складає $150-190/т за ціни на кукурудзу там $300/т. Тобто лише $120 залишається виробнику, що для 100% українських аграріїв нижче собівартості.

«Така ситуація веде до системного вимивання cash flow у сільгоспвиробників, і чим це обернеться для ринку — невідомо. Прогнозовано, що невеликі фермери продовжуватимуть сіяти, але через відсутність коштів змушені будуть скоротити площі та вноситимуть зміни в технологічні процеси, щоб зекономити. Великі компанії зменшуватимуть посівні площі суттєво. Відповідно, матимемо явно менший врожай наступного року», — прогнозує Юрій Гаврилюк.

Він зазначає, що сьогодні також є суттєвий диспаритет цін на зернові на західних кордонах залежно від умов постачання: якщо це залізниця — ціна на кордоні $200-215/т, якщо автомобілем — можна отримати $240/т. Працює комерція, на відвантаження залізницею покупець закладає ризики затримки.

«Водночас відвантажувати автомобілем кукурудзу, пшеницю та ячмінь невигідно, оскільки тариф настільки великий, що зернові потрібно просто віддати в якості оплати за транспортування», — пояснює Юрій Гаврилюк.

Ячмінь. Ситуація з цінами катастрофічна. Якщо на кордоні теоретично можна знайти попит по $240/т, в Констанці ціна складає $285-290/т, то всередині країни, на Рені — $150/т, на елеваторі в Одеській області — $105/т, а з господарства забирають за 800 грн/т. Це однозначно нижче собівартості, і це страшенно вимиває cash flow.

Пшениця. Попит на пшеницю стабільний, насамперед з боку Польщі. З особливостей — європейці хочуть більш високопротеїнову продовольчу пшеницю з показником білка вище 12,5%.
Прогнозовано попит на українську пшеницю збережеться до вересня-жовтня, допоки європейські фермери не почнуть реалізовувати свої зернові. Але загалом ситуація з величезним напливом українського зерна не влаштовує європейських фермерів. Зокрема, польські та румунські фермери незадоволені дисконтуванням цін на зерно з боку України.

Ріпак. З огляду на всі «зелені» ініціативи та екоорієнтованість ЄС ця культура має хороші перспективи. Україна може експортувати ріпак до жовтня насамперед автомобільним транспортом, допоки на ринок не вийде Канада.

Соя. На цю культуру попиту немає, оскільки соя — це шрот, білкова складова кормів, яка має альтернативи. На сьогодні є запити від посередників на невеликі обсяги за ціною не більше $460/т за доставки лише автомобільним транспортом.

Соняшник. Він конкурує за виробничі потужності на заводах. Враховуючи, що багато підприємств в Україні не працюють через наближеність до лінії фронту, ми бачимо позитивні зрушення в центрі та на півдні країни, де виробничі потужності запускаються. Це вирівняло ситуацію, адже якщо ще 2-3 тижні тому на Західній Україні ціна була 11 тис. грн/т і далі на схід вона падала до 9 тис. грн/т, то зараз є стабільний попит за ціни 11,5-12 тис. грн/т по всій країні. Але вже фермери не хочуть продавати за цією ціною, адже їм вдалося дещо перекрити фінансові потреби, що зупинило масову реалізацію соняшнику. Соняшник слідкуватиме за ціною на інші олії, але за фактом збору українського соняшнику, якого буде немало, спостерігатимемо подальше просідання цін.

Кукурудза. Цього року в полях культура залишиться у великих кількостях, яких ми досі не бачили. Це буде економ-варіант зберігання.