Чим загрожує світовій продовольчій безпеці війна в Україні

Причорномор’я – лідер постачання аграрної продукції на світовий ринок.

Сумарно на країни регіону, переважно Україну та Росію, припадає близько 29% світового експорту пшениці, 19% експорту кукурудзи та 80% експорту соняшникової олії.

У поточному сезоні (липень 2021 / червень 2022) експорт зерна з України прогнозувався на рівні 56–60 млн тонн, з яких на кінець минулого року було експортовано понад 30 млн тонн.

Потенціал російського зернового експорту на поточний сезон – 43 млн тонн, з них експортовано більше половини. Кількість людей у світі, які прямо чи опосередковано залежать від постачання цього продовольства, оцінюється мінімум у пів мільярда.

Так виглядала картина сезону, яка мала всі шанси реалізуватися.

24 лютого 2022 року Росія розпочала війну в Україні.

Через два тижні з початку повномасштабної війни експорт зерна минулого врожаю з двох країн триває. Цьому не завадили ані військові дії агресора в Україні, ані санкції, накладені внаслідок цього на Росію.

У санкційному пакеті США експорт та імпорт сільгосппродукції з РФ виведено з-під дії ембарго, як і медикаменти. Обґрунтовуючи цей виняток, американська сторона дещо розпливчасто сформулювала, що завдяки цьому буде зведений до мінімуму ризик «ненавмисних наслідків для третіх сторін».

Найімовірніше, маються на увазі гуманітарні програми, що реалізуються в країнах, які відчувають гострий дефіцит продовольства. При цьому санкції накладені на Россільгоспбанк – у фінустанові вже заявили, що виконають чи спробують виконати свої зобов’язання перед партнерами. Велика вірогідність, що так і буде, оскільки цей банк працює на внутрішньому ринку й не використовує ресурси американського боргового ринку, доступ до якого обмежили санкції.

Отже, експорт російської агропродукції де-юре може продовжуватися. Де-факто ж за формально вільного режиму торгівлі низка партнерів почали реалізовувати самосанкції. Етичні міркування тут навряд чи переважають: покупців зупиняють ризик фізичних перешкод для постачань, страхові премії, що зросли, і непередбачувана ситуація в Азовському та Чорному морях. Приклади логістичних колапсів уже є – так, близько 380 000 тонн соняшникової олії вартістю $570 млн із Причорноморського регіону не змогли бути відправлені до Індії через збої в роботі портів у Росії та Україні. Нові закупівлі були припинені, а індійські трейдери, які щороку закуповують близько 1,3 млн тонн олій, переключилися на постачання соєвого та пальмового аналогів.

Паралельно виникли складнощі з підрядчиками: найбільші контейнерні лінії, які обслуговують понад третину світового ринку, припиняють працювати з Росією. Про зупинення букінгів, зокрема, офіційно повідомили Maersk, Mediterranean Shipping Company та CMA CGM.

Російський Мінсільгосп рапортує, що «імпортери російського зерна не відмовляються від угод, проте не укладають нових».

Україна також продовжує експортувати зерно. Трейдери поспішають закрити укладені контракти, поки відкриті морські шляхи і поки уряд не схаменувся та не закрив експорт. Враховуючи, що шанси повноцінно посіятися невеликі і перспективи наступного врожаю під питанням, найімовірніше, буде ухвалено рішення залишити ресурс усередині країни.

Поточний експорт – останні залишки «нормальності» світової продовольчої кон’юнктури. Чи зможе Україна генерувати експортний потенціал наступного сезону – безпосередньо залежить від того, як і в якому обсязі буде проведено весняну посівну кампанію.

Посівна воєнного часу

Традиційно весняна посівна кампанія в Україні стартує наприкінці лютого – на початку березня з південних областей. 2022 року Південь країни це один з епіцентрів активних військових дій, де вийти в поле фізично неможливо. Один із сільгоспвиробників лаконічно охарактеризував поточний аграрний клімат так: «Поля зайняті танками».

Але навіть у відносно спокійних регіонах, як-от Полтавщина, виникають проблеми через розрив логістичних ланцюжків – наприклад, склади ЗЗР, насіння, добрив можуть бути розташовані під Києвом, або в інших місцях, куди неможливо дістатися через бої або зруйновану інфраструктуру. Забезпечення ресурсами в значній частині господарств становить 30–50%.

Згідно з опитуванням сільгоспвиробників, яке провів Mind, найбільша проблема – це паливо. Далі в міру зменшення йдуть добрива, насіння, ЗЗР, запчастини до техніки. Частина господарств скаржиться, що закупили все необхідне ще восени, але наразі немає фізичної можливості це отримати.
Ще одна глобальна проблема – дефіцит оборотних коштів. Більшість постачальників ресурсів вимагають повну оплату, тоді як модель, що склалася в агросекторі, передбачала повний розрахунок уже після збору врожаю та продажу його частини. Нині цей формат не працює. Тому навіть ті компанії, які можуть розпочати роботу, стопоряться, оскільки не можуть розрахуватися з працівниками – це зазвичай сезонні робітники.

Негласно обговорюється можливість закупівлі ЗЗР, насіння та добрив у Польщі, але це все одно не вирішує питання логістики ресурсів усередині країни.

Мінагропрод докладає всіх зусиль, щоб посівні роботи розпочалися в регіонах, де це хоча б мінімально можливо.

Наслідки та бенефіціари

Світові ціни на продовольство вже близькі до багаторічних максимумів, і це не межа. Як зазначає генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластен, ціни на зерно за перший тиждень війни злетіли з $300 до $400 за тонну.

Ціни на пшеницю зросли до 14-річного максимуму з березня 2008 року. Світові ціни на харчові олії досягли рекордних або багаторічних максимумів.

«1 квітня – це умовний дедлайн, коли нам треба включитися в посівні роботи», – каже він, нагадуючи, що інакше продовольство на світовому ринку якщо й буде, то воно буде дуже дорогим.

Перші прояви цієї кон’юнктури очевидні. Єгипет, один із головних світових імпортерів пшениці, двічі – 24 та 28 лютого поточного року – був змушений скасувати тендер у зв’язку зі збільшенням цін більш ніж на $80 за тонну порівняно з попередньою закупівлею. Нагадаємо: на частку Росії та України у 2021 році припадало близько 50% та 30% імпорту пшениці до Єгипту відповідно.

За словами речника Кабінету міністрів Єгипту Надера Саада, країна змушена планувати імпорт зерна в інших регіонах. Загалом Єгипет має 14 країн, з яких він може імпортувати пшеницю, включно з США, Канадою та Аргентиною.

Світові імпортери пшениці, кукурудзи та олії, імовірно, також шукатимуть альтернативні постачання за межами Причорноморського регіону.

Але радикально наростити обсяги врожаю і відповідно ресурс для експорту в межах одного сезону неможливо. До того ж логістика не дозволяє порівнювати ціну постачання з центру Європи і, наприклад, з Аргентини.

Умовним бенефіціаром війни можна назвати Індію, яка може наростити обсяги продажу пшениці та рослинних олій до Туреччини, Єгипту й Бангладеш, а м’яса птиці та харчового яйця – до країн Близького Сходу. Надлишок пшениці, який Індія може направити на експорт оцінюється в 24,2 млн тонн, що вдвічі більше за внутрішні потреби в цій категорії продовольства.

На сьогодні торгівлю зерном із Причорномор’я, за винятком раніше укладених контрактів, зупинено. Покупці не впевнені, що отримають законтрактовані партії, а продавці-аграрії вважають, і не безпідставно, що краще зберігати капітал у зерні, що стрімко дорожчає. Формування майбутнього врожаю залишається під сумнівом.

Світ тим часом наближається до гуманітарної катастрофи.

При цьому FAO – сільськогосподарський підрозділ ООН так і не зробив чіткої заяви з цього приводу, і проблема замовчується. Чим швидше міжнародні інституції включаться і докладуть зусиль, щоб зупинити агресора, тим вище шанси запобігти глобальному голоду у світі.

Mind.ua

Позначки:Росія, Україна, зерно