Через вихід найбільших зернотрейдерів з рф конкуренція за українське зерно може зрости

За неповний місяць глобальні зерноторгові компанії зробили те, що не могли реалізувати протягом року від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну – ухвалили рішення про вихід із російського ринку.

Найбільша приватна американська компанія Cargill із нового маркетингового сезону, який стартує 1 липня 2023 року, припиняє прямі закупівлі російської сільгосппродукції, про що вже повідомила місцевий мінсєльхоз.

Ще один гігант – Viterra, за даними агентства Bloomberg, публічно оголосить про згортання діяльності у рф найближчими днями. Viterra Limited уже поінформувала російський мінсєльхоз, що, починаючи з 1 липня 2023-го, не має наміру продовжувати експортувати зерно й вивчає передачу свого бізнесу в росії новим власникам.

Також формат відходу з ринку рф опрацьовує міжнародна агропромислова компанія Archer Daniels Midland (ADM).

Торік на частку цих підприємств припадало понад третина всього експорту зерна з рф.

Mind розбирався: з чим пов’язана така одностайність гравців із формально непідсанкційного аграрного сектору і як відхід найбільших зернотрейдерів позначиться на кон’юнктурі у Причорномор’ї та Україні зокрема.

Чому глобальні зернорейдери взагалі досі працювали в росії? Товари агропромислового комплексу, разом із добривами та фармацевтикою, не підпадають під дію санкцій із гуманістичних міркувань.

Тим не менш виторг Viterra за підсумками 2022 року становив 80,7 млрд рублів (на 15% більше, ніж роком раніше). Компанія посідає 4-е місце в десятці експортерів зерна.

Cargill – 6-й гравець за обсягами експорту російського зерна, що генерував 4% зернової торгівлі.

Що означає «згорнути діяльність у росіїі» на зернотрейдерському? Прямі закупівлі зерна усередині російського ринку припиняються. Проте компанії зможуть (і найімовірніше – будуть) купувати такі вантажі в інших компаній.

ТНК зазвичай не вкладаються безпосередньо в агровиробництво, але контролюють галузь через інвестиції в інфраструктуру та ланцюг постачань.

Сьогодні компанії позбавляються від належних їм у росії активів – Viterra продає 50% у терміналі «Тамань» на Чорному морі потужністю 5 млн тонн зерна на рік. Cargill володіє 25%-вою часткою в терміналі КСК у Новоросійську потужністю 6 млн тонн на рік.

Інтерес до купівлі активів Cargill та Viterra висловлювали виробник добрив «Уралхім» і ВТБ.

Archer-Daniels-Midland Co. володіє 50%-вою часткою у спільному підприємстві з російською компанією «Астон», яка переробляє кукурудзу для підсолоджувачів і крохмалів, що використовуються в харчовій промисловості та виробництві напоїв.

Чому саме зараз було ухвалено рішення про вихід із російського ринку? Показовим є не саме рішення, а форма, у якій воно було презентовано – максимально публічно, а також національна приналежність компаній, що йдуть, – самі лише американські.

У своїй заяві Cargill згадує ускладнення умов роботи  на російському ринку, що можна трактувати як скарги на квотний принцип експорту, а також обмеження на фінансові операції з рф.

Однак реальність прозаїчніша та має дві взаємодоповнювальні складові.

Перша. кремль послідовно націоналізує російський зерновий експорт, прагнучи, з одного боку, контролювати найприбутковішу складову аграрного виробництва, з іншого – виключити недружній вплив на стратегічну галузь. У таких координатах робота будь-яких інших компаній, окрім керованих російською владою, стане неможливою. Держава контролює ринок через систему квот і мит, маючи можливість штучно обмежити того чи іншого гравця.

Друга. Становище американських компаній у рф стає загрозливим через черговий виток ескалації у відносинах двох країн, і їхні співробітники можуть сприйматися як заручники.

Після арешту в росії минулого тижня журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича за звинуваченням у шпигунстві державний секретар США Ентоні Блінкен заявив, що всі американські громадяни, які перебувають на території рф, повинні негайно її покинути.

Якою була реакція влади рф? Очікуваною: «Пішли – нам же краще».

Кількість написаних явно під одну копірку статей на передовицях російських ЗМІ – з основною тезою «росія заробить на відході транснаціоналів» – найяскравіше демонструє гостру реакцію на залишення ринку глобальними зернотрейдерами.

Усього глобальних трейдерів п’ять, яка позиція тих, що залишилися? Корпорація Bunge  закрила угоду з продажу російських активів на початку лютого, продавши потужності з переробки олійних культур Exoil Group.

Компанія Louis Dreyfus, про яку на початку березня 2022 року повідомлялося, що вона зупинила свою роботу у рф, проте залишається учасником місцевого зернового ринку. Бізнес належить уродженці Ленінграда, громадянці Швейцарії Маргаріті Луї-Дрейфус, яка кілька років тому досягла угоди про продаж 45% компанії суверенному фонду ADQ Абу-Дабі.

Також у компанії повідомили, що вивчають варіанти передачі існуючого російського бізнесу у зернових активах LDC новим власникам, зокрема терміналу на Азовському морі.

Louis Dreyfus стала четвертою глобальною компанією, яка за останній місяць заявила про рішення припинити експорт зерна з рф.

Що означає відхід світових гравців для російського зернового ринку? У короткостроковій перспективі – нічого катастрофічного. рф залишається найбільшим постачальником сільгосппродукції з Причорномор’я. І у світі достатньо країн, яким байдуже на походження зерна за умови його низької вартості. Щоб повністю стати автономними від світових гравців у сегменті зернового експорту, росії не вистачає лише свого флоту – зараз він активно будується.

Також глобальні трейдери, які працювали у всьому світі, могли без проблем збувати російське зерно. Тоді як робота з російською компанією – це додатковий ризик для контрагентів. Вони намагатимуться уникати таких угод, що загрожує російському ринку затоваренням, падінням внутрішніх цін і в перспективі – зниженням урожаїв.

Які глобальні наслідки може мати припинення роботи зернотрейдерів у рф? Посилиться невизначеність із експортом зерна з Причорномор’я, оскільки російські компанії непередбачувані та керуються не бізнес-логікою, а політичними примхами кремля.

На Чиказькій біржі 29 березня у світлі новин про звільнення Viterra контракт на постачання пшениці в травні подорожчав більш ніж на 1,2%, до $259,55 за тонну.

Що це означає для українського ринку? Конкуренція за українське зерно в умовах недопуску на російський ринок може зрости, і це підніме ціни на нього. Швидше за все діяльність зернових ТНК в Україні активізується.

Корпорації через лобістів домагатимуться відновлення статусу-кво на російському ринку, зокрема завдяки військовому тиску на рф.

Позначки:Україна, експорт, зерно, кукурудза, пшениця, Росія, обмеження, санкції